Виховна година "Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько"

Тема: Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько

Мета: Формувати в учнів родинні почуття, прищепити відчуття приналежності до народу з міцним родовим корінням, багатими традиціями, звичаями; прослухати поезії та пісні про сенс людського життя, навчити учнів розуміти і збагачувати рідну мову; розвивати творчі здібності, активність, мислення, творчу думку; розкрити значення родинного виховання в історичному і релігійному досвіді людства. Формувати переконаність нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, землі - годувальниці, до минувшини і сьогодення  рідної України. Виховувати національну свідомість, любов до рідного слова, культури, бажання здобувати знання, а також гордості за рідний  край, найвідданіших Україні і народові митців. Сприяти розвиткові творчих здібностей учнів, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

           

Технічне оснащення: мультимедійна презентація

Людина повинна знати, пам’ятати, 

звідки вона пішла у життя. 
Людина не має права бути 
безбатченком. 
О. Довженко

ХІД   ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

1. Слово вчителя: (Слайд 1)

- Доброго дня, всім! Дуже приємно, що ми сьогодні зібрались у такому родинному колі. Хай буде вам затишно, тепло, мов у хаті своїй, хай щира розмова і бесіда мудра розквітає у наших з вами  думках.

(Слайд 2)

Учень.

Батьки і діти! Діти і батьки! 
Нерозділиме і довічне коло; 
Ми засіваємо житейське поле, 
І не на день майбутній – на віки! 
Між нас не ляжуть вирвами роки, 
Бо наша кров пульсує в нашій долі. 
Батьки і діти! Діти і батьки… 
Нам нічого ділить на спільнім полі. 

Учитель.

- Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей – батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка – це основа розуміння великої книги людського життя. 

(Слайд 3)

-  Отже, тема нашої виховної години «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі…»

(Слайд 4)

  - Епіграфом є слова О. Довженка: «Людина повинна знати, пам’ятати, 

звідки вона пішла у життя. Людина не має права бути безбатченком».

- Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтри­мати, коли у неї є сім'я. Адже  сім'я - це наша опо­ра, це та пристань, до якої пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок.

-Тут людина робить свої найперші кро­ки, навчається любові і добра, вчиться шану­вати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого народу, звідси виходить у широкий світ і йде по життю впевнено, красиво і гідно.

-Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють.

Учень. "Рiд", а вiд нього - "Родина"! "Родина", а від неї  "народ"! А "народ" – це, безперечно, Украïна i всi ми - ïï дiти. Старi, молодi, зовсiм юнi й тi, хто тiльки спинається на ноги - всi!

Учень. I коли ми говоримо: "Мiй рiд, моя родина", то у кожного в душi народжується щось таке тепле, нiжне, таке рiдне i близьке. Бо ж це найрiднiшi люди: тато, мама, бабуся і дiдусь, брати та сестри.

Учень. Це - рiдна домiвка: просторий двiр, квітучий сад, криниця з чистою джерелицею. Це - тихi пiсеннi вечори i сонячнi росянi ранки. Це - вишиванки, це - казки i легенди, мудре народне слово.

Учитель. З усього цього зiткане наше життя, ми - галузка, гiлочка великого родового дерева.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина.

(Слайд 5)

2. Легенда «Сім’я»

     Мільйони  років  тому,  коли  Земля   ще  була  зовсім  юною, зустрілися   двоє:  чоловік  і жінка. Вони  покохали  одне  одного  й  вирішили  жити  разом.  Це – Адам  і  Єва. 

(Звучить мелодія, під неї інсценізація легенди) 

Ніч. Тиша.

В тихім шелесті трав

Адам у Єви запитав:

- Кохана, люба, мила, чарівна,

Скажи мені, єдина,

Хто буде дарувать життя,

А потім доглядать дитя?

-  Я.

- Варити, прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

- Я.

- Постійно радість дарувати,

Усіх теплом обігрівати?

- Я.

А ти, мій милий, неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множить покоління?

- Я.

- Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

- Я.

- Дітей навчати лиш добра,

І боронити від лиха й зла?

- Я.

- Кохати буде до забуття

І поруч буде все життя?

- Я.

Учитель:

І так сім раз

Звучало я, я, я.

Ось так створилася  сім’я.

(Слайд 6)

       Учитель:

      Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я... як гріє душу! Воно нагадує ніжний голос мами, дбайливу  суворість  батька. Сім’я – це святиня людського духу, благородних почуттів: кохання, любові, вірності та піклування.

3. Мозковий штурм.     

Скажіть,  діти, А  ЩО ДЛЯ ВАС  ОЗНАЧАЄ   СІМ’Я?

(відповіді   учнів) (Слайд 7)

(Слайд 8) Учитель. За В. Сухомлинським, сім’я – це те середовище, де людина повинна вчитися робити добро.

4. Хвилина релігії

  Учитель:  «Шануймо наших батьків!» — так велить Біблія.  Діти, в п’ятій заповіді Божій сказано:

«Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.» 
% ЯК  ВИ  РОЗУМІЄТЕ  СЛОВА    «ШАНУВАТИ  БАТЬКІВ»?

(Шанувати батьків означає: любити їх, шанобливо ставитися до них, не ображати їх ні словами, ні вчинками, слухатися їх, допомагати їм у праці, турбуватися про них, коли вони в біді, а особливо, в час хвороби та їхньої старості, а також молитися за них Богу, як за життя їхнього, так і після смерті). 
Учитель:

-          Серед наших гостей, є і отець Олександр, який служить у нашій церкві. Я хочу, щоб він розказав нам кілька слів стосовно сім’ї з релігійної точки зору. 

– Вам слово!

5. Метод «КОРАБЕЛЬ» (робота в групах)

     Класний керівник: (Слайд 9)

У вихованні  дітей  поруч  з сім’єю йде і школа. Сім’я та школа – це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує свої перші уроки життя, а потім перед нею відкривається море знань, а курс у цьому морі прокладає школа.  Це не означає, що вона повинна зовсім відірватися від берега.

(Слайд 10)

     Ви бачите на дошці  корабель під назвою  «Дитина», а всі фактори, що впливають на її  виховання, – це вітрила. Ці основні цінності – незакінчені  речення.

(Учням роздаються кольорові  картки, на яких написані визначення:

- сім’я це….

- батьки це……

- щаслива родина це…..

- школа це…..)

6. Бесіда

    Учитель:

-        Як часто ми забуваємо про тих, хто турбується про нас кожного дня. Чи завжди ми пам’ятаємо про дні народження найдорожчих людей? Чи вміємо ми знайти бодай хвилинку, щоб зателефонувати рідним? Як знайти порозуміння у непростих стосунках батьків і дітей?

7. Хвилинка мудрих думок 

(Слайд 11)

 - Прислухаймось до мудрих думок. Видатний український педагог

В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків :«Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї»; 

    (Слайд 12)«Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім’ї зростає в сто раз».

(Слайд 13)

Учитель. Батьки і діти – два маленьких світи великого Всесвіту. І так вже побудовано світ, що кожен проживає певну частину свого життя в цих світах: дитини і батьків.

-Дитина – здавалося б все добре, вона росте здоровою, прагне пізнати світ, у неї різні вподобання, захоплення, вона слухняна, проте... Що це ?

- «Робіть самі, коли вам треба, досить мене повчати, швидше б звільнитися від цієї опіки батьків» - з’являються думки в дитячих голівках.

- А батьки: «Я знаю як жити, вона не знає. Я її веду. А вона чомусь не йде,пручається. Не розуміє  нерозумна, що це ж для її користі».

-І тут виникає вічне питання батьків і дітей.

У вашому підлітковому віці часто виникають суперечки з батьками.

% Як ви вважаєте  ЧОМУ?

(відповіді учнів)

%На вашу думку ЧОМУ ВОНИ ПОСТІЙНО ВТРУЧАЮТЬСЯ У ВАШЕ ЖИТТЯ?

(відповіді учнів)

8. Рольова гра «На прийомі у психолога»

-        Сьогодні на прийом до шкільного психолога Андрія Валерійовича прийшла мама з донькою - десятикласницею Танею. Наодинці з психологом мама висловила наболіле.

Психолог. Доброго дня. Яка причина вашого візиту?

Мама. Допоможіть, я не знаю, що робити з дочкою.

Психолог. Я прошу Тетяну зачекати за дверима.

Мама. Вона нас з батьком зовсім не розуміє! Ну ладно: зачіска, голе пузо, куріння - це взагалі неприступна тема. Але в своїй кімнаті можна прибрати?! Там у неї - як після бомбардування. Скрізь все розкидано. У шафі на верхній полиці - підручники упереміш з колготками, під купою футболок можна знайти пачку сигарет і тюбик моєї найдорожчої помади! А на нижній полиці тарілки з залишками їжі, з'їденої тиждень тому. Вони так і будуть стояти, поки я не відчую запах! Сама не прибирає і мене не пускає - це, мовляв, її «територія дитинства». Про навчання вже не кажу - в школу соромно зайти. Іноді так і кортить взяти ремінь і так добряче відшмагати! (Приречено.) Але я поки терплю, ковтаю образи.

Психолог. Я вас зрозумів. Зачекайте, будь ласка , за дверима і запросіть сюди вашу доньку.

Мама вийшла за двері. В кабінет увійшла Таня. Ось що вона розповіла.

Таня. Родаки конкретно дістали своїми наїздами: і те не так, і це не так. Їм взагалі начхати на мої справи: йду у ванну, а вони кажуть: «Винеси відро», тільки включу музику, одягну навушники: «Сходи за хлібом!». Тільки візьму телефон, щоб побазарити з друзями: «Мий посуд!». А головне - постійно хочуть керувати мною: туди не ходи, то не дивись, з тим не дружи, то не слухай. Якщо починаєш відриватися, відразу обзивають невдячною. А я все одно буду все робити по-своєму. Інакше вони так і не зрозуміють, що я вже доросла.

9. Інтерактивна бесіда

Учитель. Ось такі клієнти виявилися сьогодні на прийомі у нашого психолога. Навіть не віриться, що вони живуть в одній родині. Адже сім'я дає людині захист, спокій, впевненість в собі. Як ви вважаєте:

- Добре всі відчувають себе в сім'ї у Тані? Чи можна назвати їх сім'ю щасливою?

-  Можна сказати, що між дочкою і батьками виник конфлікт?

- А що таке конфлікт? Як ви розумієте це слово?

(Слайд 14)

Так, конфлікт - це зіткнення ідей, поглядів, думок. Саме таке зіткнення ми і спостерігаємо.

- А яка причина конфлікту? Із-за чого вихлюпується стільки емоцій, згадується стільки образ?

Орієнтовні відповіді дітей:

- Важкий вік дочки.

- Невихованість, упертість, поганий характер дочки.

- Успішність, навчання.

- Лінь, неакуратність.

- Прискіпливість батьків.

- Батьки вважають її дитиною, а вона вже доросла людина.

Учитель. Таня конфліктує з батьками, відстоюючи своє право на дорослу поведінку: шкідливі звички, вибір друзів, пізні гуляння, викликаючу зовнішність і т. д.

 - Що значить, по-вашому, бути дорослою людиною?

Орієнтовні відповіді дітей:

- Бути самостійною, заробляти на шматок хліба.

- Отримати паспорт, брати участь у виборах президента.

- Робити, що тобі захочеться.

- Робити не те, що хочеш, а те, що повинен.

- Мати багато обов'язків.

- Жити за правилами, виконувати всі закони.

Учитель. Бути дорослим - значить мати не тільки права, але і обов'язки. Батьки виконують свої обов'язки по відношенню до вас. Якщо Таня хоче бути дорослою, вона повинна взяти на себе частину сімейних обов'язків: миття посуду, прибирання квартири, винесення сміття і т. п. Вчені стверджують, що дві третини підлітків конфліктують з батьками. І тільки кожен третій вміє ладити з близькими.

-        До якої частини дітей відноситеся ви?

-        Учитель. Ви зараз в такому віці, коли здається, що батьки оточують вас надмірною увагою. Вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: «Піднімайся, спізнишся до школи... Лягай раніше, а то проспиш... Сідай за уроки... Не затримуйся після школи...». Вони радять, із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком. «Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь, наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорсткішими, і ваші суперечки дедалі частіше закінчуються сварками.

-        Складіть, будь ласка, пропозиції для своїх батьків.

(Слайд 15)

-         А наших гостей ( а вони всі є батьками) я прошу скласти поради для вас, дітей.

Хвилинка відвертості.

- Розкажіть, а як ви ставитеся до своїх батьків, у чому виражається ваша шана, повага до них і турбота про їхнє щастя.    

Учні:

 - Любимо їх, не засмучуємо.

 - Не ображаємо грубими словами. 

- Завжди допомагаємо, працюємо разом з ними. 

- Намагаємося старанно виконувати їхні доручення. 

Учитель : А ви допомагаєте своїм батькам? 

    Дуже хочеться, щоб ваші слова не розходилися з ділом. І щоб любов і турбота про батьків виявлялася у ваших добрих справах. 

- А зараз я пропоную послухати легенду «Сини». 

                                                                СИНИ 

Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим: - Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає. - А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, - каже друга. А третя мовчить. - Чого ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її жінки. - Що казати? Нічого особливого в ньому немає. Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину. Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому. Питають жінки у дідуся: - Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини? - А де ж вони, - питає старенький. – Я лише одного сина бачу. 

( О. Осєєва)  

Бесіда за змістом  - Як ви розумієте слова дідуся, чому він так відповів матерям?

 - Хто з синів виконує свій обов’язок перед батьками?

«Домашній твір»

Автор: Вітько-бідак страждає так, 
Аж дригає ногами! 
Він за столом, 
Він пише твір: 
„Я помагаю мамі” 
Старанно олівець гризе 
Та супить брови грізно, 
Але нічого – хоч умри! – 
До голови не лізе... 
Та ось тихесенько зайшла 
В його кімнату мама. 
Мама: Вітюнь, будь-ласка, в магазин сходи за сірниками. 
Син: Ідея! 
Автор: Вигукнув синок. 
Син: Ну й морока! 
Сама іди! Я твір пишу- 
Роблю важкі уроки. 
Автор: І мама вийшла. А Вітюнь 
Швиденько пише в зошит. 
Син: (голосно) Я в магазин завжди ходжу, 
Коли мене попросять... 
Автор: Хвилин за 10 мама знов 
З’являється у дверях. 
Мама: Вітюнь, картопельки начисть. 
А я зварю вечерю. 
Син: Сама начисть. 
Автор: Кричить Вітько. Та так, 
Що ледь не лопне. 
Син: Я твір пишу! Я зайнятий! 
Сама начисть картоплі! 
Автор: Виходить мама, а синок 
Писати знов сідає. 
Син: (голосно) Я мамі сам варю обід, 
вечерю та сніданок. 
Автор: Радіє син. 
Син: Не твір, а люкс! 
Оцінка буде гарна! 
Автор: І геть не думає про те, 
Що він радіє марно.

 - У чому повинна виражатися любов до мами, тата? 

- З вашого боку потрібно трішечки уваги і ви свої х батьків зробите щасливими.

- А чи повинна повага до батьків виражатися у словах, якими ви звертаєтеся до них?

 - Чи є це, на вашу думку, проблемою сучасності? 

- А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників (Л.Орел) і висловити своє враження від почутого. 

                                                        ПОВАГА ЗМАЛКУ      

Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або за очі називають їх «мої предки», - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку. ( Л. Орел) 

(Учні  висловлюють своє ставлення до почутого, обґрунтовують обурення автора нешанобливими формами звертання до батьків. 

- Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.

 - Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків. 

- Шкода батьків, що мають таких дітей).  

10. Вправа «Мікрофон» 

Учень. Любов до рідних починається з ніжної колискової пісні, у якій вмістився увесь світ, виспіваний лагідними материнськими устами. Світ, у якому панують радість, щастя, щирість і справедливість, життєдайна надія та невмируща віра у перемогу добра і краси!

 Учитель.  У кожного з вас знайдуться, напевно, дорогі слова про найрідніших людей. Продовжіть речення :

(Слайд 16)

Мама…  - це перше слово, яке вимовляє дитина і, мабуть, на всіх мовах світу це слово звучить однаково ніжно. У мами найдобріші та ласкаві руки, найніжніша посмішка та найдобріші очі, що світяться любов’ю. У мами чутливе серце – в ньому ніколи не згасне любов до своєї дитини. І скільки б не було тобі років, тобі завжди потрібна мама. І чим більша твоя любов до матері, тим радіснішим і світлішим стає твоє життя. Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти» 

Учень. Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки. Кожне наше грубе слово, образа, боляче ранять материнське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на її обличчі, засніжують голову сивиною.

 Учень. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас. Важко усвідомити все те, що вміщує в себе це звичне і водночас дороге слово – мати. Бо матір – це означає мати все. Мама ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і відпочинком.

(Слайд 17)

Учень. Мамо! Ніжна, щира, добра, сувора. З радістю і болем завжди линемо до тебе із найдальших країв, із найсолодших обіймів, із найгіркіших розчарувань!

Учитель. Виростають діти-соколята, вилітають з родинного гнізда, та на все життя пам’ятають колискову пісню, лагідну усмішку, ніжний погляд і теплі материнські руки.

(Відеоролик про маму)

 (Слайд 18)

Тато – це… …звичайна людина, яка робить все можливе і неможливе, аби стати для своєї дитини Суперменом. . … джерело мудрих порад, хоч здебільшого вони не рятують становища. . … людина, яка все знає і вважає за краще уважно спостерігати, щоб вчасно підстрахувати тебе. … людина, яка має глибокі й зважені погляди на політику, спорт, захист навколишнього середовища. … людина, у якої є скриньки, коробки й інші сховиська, наповнені цінними речами і технічними пристроями, і всяким мотлохом.) 

Учень. Тато, татусь. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може зробити, вміє полагодити і візка, і саночки, і машинку. І де не глянеш — всюди видно татову руку.

     Суворий, вимогливий, а його любов до нас стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. А як усміхнеться тато, то стільки ласки і тепла в його погляді.

Учитель. Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, годувати її та захищати. Батьки і тепер дбають про своїх рідних, але, часто, роблять це здалеку, з чужини. Вони вимушено покидають рідні домівки та дорогих людей, щоб їхнім дітям було не голодно та не холодно на рідній землі.

- А дітям хочеться батьківського тепла і щирої поради, і не завжди вони розуміють, чому так склалися обставини, чому немає поряд міцного батьківського плеча.

Учитель. У сім’ї  закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності та піклування.

 Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління.

(Слайд 19)

Учень.

Батьки і діти – серця одні,

Батьки і діти – душі пісні,

Батьки і діти – страждань політ,

Батьки і діти – родини цвіт.

Учень.

Усі відчуваємо тяжіння життя,

Яких би не були ми націй і роду,

Та є найперша основа буття,

Що роду нема переводу.

11. Інсценівка «Послання дітям»

 Мама. Тато.

Як прекрасно звучать ці чарівні слова.

Коли тобі було півроку, мама годувала та купала тебе. А ти у вдячність їй плакав усю ніч.

Коли тобі був рік, вона вчила тебе ходити. А ти у вдячність їй втікав, коли вона кликала тебе.

Коли тобі було 3 роки, вона готувала для тебе смачну їжу. А ти у вдячність їй перевертав тарілку на землю.

Коли тобі було 4 роки,  вона вчила тебе малювати. А ти у вдячність їй розмальовував стіни в кімнаті.

Коли тобі було 5 років, вона вдягала тебе у гарні речі. А ти у вдячність їй приходив додому брудний з ніг до голови.

У 6 років вона повела тебе у школу. А ти у вдячність їй усю дорогу кричав, що не хочеш іти в школу.

Коли тобі було 10, вона чекала тебе зі школи, щоб обняти. А ти у вдячність їй  зачинявся у своїй кімнаті перед телевізором…

Коли тобі буде 18, вони плакатимуть на випускному вечорі. А ти у вдячність їм проситимеш купити модну машину.

-Коли тобі буде 20, батьки проситимуть побути з сім’єю. А ти у вдячність їм проводитимеш весь час з друзями.

-Коли тобі буде 25, вони влаштують  пишне весілля. А ви у вдячність будете знаходиися якнайдальше від дому.

-Коли тобі буде 30, вони радитимуть, як виховувати дітей. А ти у вдячність  проситемеш  не втручатися у твоє особисте життя.

-Коли тобі буде 35, вони телефонуватимуть та запрошуватимуть на обід. А ти у вдячність їм відповідатимеш, що зайнятий і не можеш.

-Коли тобі буде 40,ти не завжди будеш поряд з ними, у тебе завжди будуть справи….

-Роби все, щоб батьки були щасливі.

-Це єдині люди, яка заслуговують на щастя, але ніколи не вимагають його, не просять, не чекають.

12. Робота з прислів’ями (Гра «Збери прислів'я»)Ø 
Учитель: Родина, родинні стосунки, виховна роль родини — усе це покладено в основу багатьох наших українських народних прислів'їв та приказок. 
Давайте знову зберемось у групи i з двох половинок складемо приказки та прислів'я про родину. 
(Роздаються картки.) 
1. Шануй батька й неньку — буде тo6i скрізь гладенько. 
2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець.
3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й ixні діти. 
4. Який дуб — такий тин, який батько — такий син. 
5. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина. 
6. Мати одною рукою б'є, а другою гладить. 
7. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька. 
8. Добре дитяті, коли добрі батько й мати, коли в xaті лад. 
9. При сонці тепло, при матері добре. 
10. До людей по розум, до матері по серце. 
11. У сокола i діти — соколята. 
(Слайд 20)

Учитель. Виростають діти, старішають батьки. Час – невблаганний господар долі. Поки живі батьки, ми здатні відчувати себе дітьми, шукати відради в отчому домі.

      Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти", - говорить народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - не­вблаганна. Перед цими нещастями ми безсилі. А від поганих дітей - дім можна вберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від їхніх нащадків.

          Пам'ятайте, як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями.

Заключне слово вчителя. Батько і мати дали вам життя і живуть для вас. Їхнє щастя у вашій посмішці, ваших успіхах, вашому здоров’ї. Тож любіть і цінуйте своїх батьків , не завдавайте їм болю, образи і прикрощів. Умійте поважати працю батьків, адже вони працюють заради вашого добробуту.

         Бережіть здоров'я батьків. Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних переживань, прикростей, кривд. Найбільше вражає батьків невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків, бережіть їх.  А як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають вас.

13. «Скринька мрій»

    Учитель:

- Давайте ми з вами  укладемо угоду! Я роздаю вам ці хмаринки, на яких ви напишете якою ви бачите свою сім’ю в майбутньому, потім  кинете їх  у цю «скриньку мрій». Угода полягає в тому, що через  10 років, на зустрічі з випускниками ми її  відкриємо і ви подивитесь, чи справдилися ваші надії.

(Учні пишуть)

Учитель. Дякую Вам, діти,  за щирі  слова,  за мудру бесіду. І хай Бог допомагає   вам   у свій час створити  міцні  сім’ї,  де буде панувати  добро, любов, мир, злагода, взаєморозуміння.

Одвічна тема — це батьки і діти,

Де всюди поруч радість і жура.

Тут завжди є причина порадіти

І місце є для щастя і добра.

Тут почуття безмежні, наче море,

Байдужості й лукавості нема.

Тут ділять порівно і щастя, й горе.

Та іноді вкриває щось пітьма...

Десь губиться тоді любов і ласка,

В стосунках добрих чорний кіт пробіг.

Зникає з поля зору гарна казка

І смуток через серце переліг.

Батьки і діти... І таке буває...

Та треба все ж прийти до джерела,

Де біг свій все на світі починає

І, де любов найпершою була.

Вона підкаже, як це врятувати,

І повернути на круги своя.

Бо та любов, яку дарує мати,

Це пристань найбезпечніша твоя.

Що б не було, та треба все стерпіти

І зважити, й пробачити не раз...

Бо найдорожчі — це батьки і діти.

А все останнє нехай розсудить час.

 Підсумок години спілкування

  - Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізьблені слова: « Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Запам’ятайте і понесіть через усе життя своє цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності: 

Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько; Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей. 

Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так твої діти шануватимуть тебе. 

Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній душі батьків.

 Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю. Не роби старість батька й матері бідною.

 Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість. 

Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою. Не можна залишати рідну старшу людину одинокою. 

Пам’ятай! Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тоді було та щоб довголітнім ти був на землі!!!

Учень. Без зв'язку з ріднею людина стає безпорадна. Родина завжди стояла і стоятиме біля витоків людського життя і щастя, додаватиме сили і відваги, оберігатиме від напастей, хвороб душі і тіла, вчитиме шанувати людей, їх працю, їх мудрість, святою молитвою звучатиме в твоїх устах велике і величне слово – РОДИНА.

Учень. Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, і з тієї стежини вже рушать у життя твої нащадки. І то також будеш ТИ!

(Слайд 21)

Крізь дощ, крізь сніги i тумани, 
Чи дороги туман обснує, 
Приїжджайте частіше до мами, 
Повертайтесь в дитинство своє. 
Забувайте обов'язок, втому, 
Не марнуйте дрібницями дні, 
Приїжджайте до рідного дому, 
Розвесняйте в нім душі свої. 
Там ростуть чорнобривці i м'ята, 
Де пройшли ваші дні золоті, 
Лиш не можуть там вічними стати 
Руки мамині — крила святі.

(Слайд 22)

Учитель. У кожного з нас є два крила – батько і мати. І поки вони є, ми літаємо… Але дуже важко летіти з одним крилом, а тим більше ходити пішки…  Дай, Боже, усім якомога довше літати на двох крилах!!!

Пісня «Українська родина»